Свої практичні знання серед положень зварювання та зварювальних швів  юні зварювальники починають з найлегшого положення - нижнього. Та поступово набираючись майстерності, професіоналізму та досвіду зварювальники переходять до вертикальних, горизонтальних й стельових швів. У цій статті ми детально розглянемо саме вертикальні шви. Адже це не проста справа, через те, що розтоплений метал силою тяжіння постійно тягне вниз.  

Особливості вертикального зварювання: 

  • Коли метал розтоплюється, то він стікає вниз під дією земного тяжіння. Саме ця схильність до стікання створює багато труднощів, адже це значно зменшує шанси, якісно виконати зварювальні роботи;
  • Для того, щоб метал затвердів під час зварювання просто потрібно відводити стрижень в сторону; 
  • Краще робити вертикальні шви короткочасною дугою та використовувати точкову технологію;
  • Встановити вірні показники сили струму. Краще обирати з нижчого діапазону; 

Як правильно варити вертикальні шви

З самого початку потрібно визначитись, якою саме технологією Ви будете варити шов. Вибір залежить від товщини зварюваних деталей, відстані між їх кромками, від форми притуплення країв. Їх існує три основних: 

  • технологія зварювання “ялинка” (використовують, коли проріз між заготовленнями складає 2-3 мм); 
  • технологія зварювання “трикутник” (використовують для з'єднання деталей товщиною не більше 2 мм);
  • технологія зварювання “сходи” (використовують при максимальному прорізі, між заготовленнями та при мінімальному притуплені кромки);

Дуже важливим є правильне запалювання дуги. Не має значення, чим саме Ви працюєте: напівавтоматом, трансформатором або інвертором. Потрібно починати запалювання з найвищої точки кратеру, перший прохід треба робити швидко, а після підняття електроду, потрібно затриматись на розтопленні початкової точки зварювання й після цього починати рухатися  углиб прорізу.   

Вертикальні шви - це дуже складний процес, потрібно багато практикуватися та бути готовим, що з першого разу може не вийти. Радимо Вам подивитися навчальні відео, а потім вже ставати до роботи.